пора, час „у знач. присудк. сл.“ + Inf

[msklvsk]

Нам пора розібратися з цим.

Поки в нас таке — іменники. Пора нам з цим розібратися.

[Aknavi]

Думаю, що прислівники. Так само, як жаль, шкода, гріх, слід (до речі, з слід проблеми ніби нема: всі чітко знають, де іменник, де прислівник) + інфінітив.

Нам пора розібратися з цим.

csubj (пора; розібратися)

або:
Пора було давно нам з цим розібратися.
csubj (пора; розібратися),
cop (пора; було)

Гріх було не прийти сюди
csubj (гріх; прийти),
cop (гріх; було)

Можливо, час (як і пора) в нас іменники, бо якщо додумати речення з ними, то відразу напрошується дієслово настав: Час йти --- (настав) час йти.
Але як тоді розбирати такі реченнями?
Не час було Мирославі братися до лука...
Час було йти до ратуші.
Никифорович підганяв, та й час було вже рушати.

[natko5]

З ними проблема така, що можна молифікувати прикметником -- найвищий час розібратися з цим, великий гріх так казати, і т. д. Тому легше їх було трактувати як іменники. Синтаксично це проблем не створює.